Вишиванка –берегиня

У зимові холодні вечори

І до Божого світанку

Вишивала мати оберіг

Синові-синочку-вишиванку

Вклала серце, душу і тепло,

Вплела в мережева всю материнську ласку,

Благословляла сина на добро,

На щастя, на любов, на світлу казку.

Війна прийшла негадано, неждано.

Ніхто не вірив, не чекав такого від братів.

Ніхто й подумати не міг, що піде брат на брата,

Що рідні люди перетворяться в катів.

Вишитий рушник і вишиванку

Вклала мати синові в рюкзак,

Страшно й гірко на війну випроводжати

В голові думки: «А що не так?»

Чим провинилась ненька-Україна?

За що стільки страждань, бід, незгод?

Мабуть, за те, що споконвіку українці-

Мирний, гордий і нескорений народ.

Тож хай сорочка-мамин оберіг,

Та вишиванка, що сплескала мати,

Вас захистить від куль і від ракет,

Веде до Перемоги й допоможе ворога здолати.

Берегиня

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!